Стаття 1: Визначення дитини

Дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, застосованим до такої дитини, вона не досягає повноліття.

Стаття 2: Принцип недискримінації

Кожна дитина повинна бути наділена всіма  правами  без  дискримінації.Всі діти без винятку повинні перебувати під захистом  держави.  Держава  має обов’язок захищати дитину від усіх форм дискримінації.

Стаття 3: Якнайповніше забезпечення інтересів дитини

У  всіх  діях  щодо  дітей  першочергова  увага  повинна  приділятися якнайповнішому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 4: Здійснення прав

Обов’язок держави – забезпечити здійснення прав дитини,  викладених  у Конвенції.

Стаття 5: Права та обов’язки батьків, сім’ї та громади

Держава повинна поважати право батьків та сім’ї на виховання дитини.

Стаття 6: Життя, виживання та розвиток

Дитина має право на життя; обов’язком держави є забезпечити  виживання та розвиток дитини.

Стаття 7: Ім’я та громадянство

З  моменту  народження  дитина  має  право   на   ім’я    та   набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їхнє піклування.

Стаття 8 : Збереження ідентичності

Держава зобов’язана допомогти дитині відновити свою ідентичність, якщо дитина була незаконно її позбавлена.

Стаття 9: Принцип не розлучення з батьками

Дитина має право підтримувати контакти зі своїми  батьками  у  випадку розлучення з ними. Коли таке розлучення спричинене затриманням,  ув’язненням чи смертю когось  з  батьків,  держава  повинна  надати  дитині  чи  батькам інформацію щодо місця перебування відсутнього члена сім’ї.

Стаття 10: Возз’єднання сім’ї

Прохання про виїзд з країни чи від’їзд до  неї  з  метою  возз’єднання сім’ї повинні розглядатися гуманним чином.  Дитина  має  право  підтримувати регулярні контакти із батьками, якщо ті живуть у різних країнах.

Стаття 11: Незаконні переміщення та неповернення дітей

Держава повинна вживати  заходів  для  боротьби  з  викраденням  дітей партнером чи третьою стороною.

Стаття 12: Висловлення поглядів

Дитина має право на вільне висловлення своїх поглядів і на те,  що  її погляди братимуться до уваги.

Стаття 13: Свобода на самовираження та інформацію

Право шукати, отримувати та передавати інформацію в різних  формах,  в тому числі, у мистецькій, друкованій чи письмовій формах.

Стаття 14: Свобода думки, совісті та релігії

Держави повинні  поважати  права  та  обов’язки  батьків  спрямовувати розвиток дитини у  сфері  її  думки  та  релігії  відповідно  до  здібностей дитини, які розвиваються.

Стаття 15: Свобода асоціацій

Дитина має право на свободу асоціацій та мирних зборів

Стаття 16: Особисте життя, честь, гідність

Жодна дитина не може бути об’єктом втручання в здійснення її права  на особисте і родинне життя, недоторканість житла, таємницю кореспонденції.

Стаття 17: Доступ до інформації та засобів масової інформації

Дитина повинна мати доступ до інформації з різноманітних джерел,  слід заохочувати ЗМІ приділяти особливу увагу меншинам, а також захистові  дитини від шкідливих для неї матеріалів.

Стаття 18: Батьківська відповідальність

Обоє батьків несуть  відповідальність  за  виховання  дитини.  Держава повинна надавати батькам належну допомогу у вихованні дітей.

Стаття 19: Насильство та недбале поводження (з боку сім’ї чи опікунів)

Держава має обов’язок захищати дітей від усіх  форм  насильства.  Сюди входять  соціальні  програми  та  інші  форми  боротьби   проти   жорстокого поводження з дитиною.

Стаття 20: Догляд за дитиною у разі відсутності батьків

Законодавство повинно  гарантувати  право  дитини  на  догляд  в  разі відсутності батьків, причому держава, забезпечуючи таке  право,  зобов’язана належним  чином  враховувати  етнічне  походження,   релігію   і   культурну належність і рідну мову дитини.

Стаття 21: Всиновлення

Держави повинні забезпечити, щоб питанням усиновлення дитини займалися лише компетентні органи. Всиновлення  в  іншій  країні  може  прийматися  до розгляду лише тоді, коли неможливо  вирішити  це  питання  на  національному рівні.

Стаття 22: Діти-біженці

Діти-біженці  потребують   спеціального   захисту.   Держави   повинні співпрацювати з міжнародними компетентними організаціями в  питанні  захисту такої дитини та допомагати дітям, що відлучені  від  своїх  родин,  віднайти їх.

Стаття 23: Діти-інваліди

Діти-інваліди мають право на особливе піклування та освіту,  щоб  мати змогу вести в суспільстві гідне і повноцінне життя.

Стаття 24: Охорона здоров’я

Дитина має право на послуги  системи  охорони  здоров’я  і  на  засоби лікування хвороб та відновлення здоров’я,  а  також  на  поступову  заборону традиційних методів лікування, які негативно впливають на здоров’я дитини.

Стаття 25: Періодичний перегляд опікунства

Дитина, яка віддані під опіку,  захист  чи  лікування,  має  право  на періодичний перегляд якості такого піклування.

Стаття 26: Соціальне забезпечення

Дитина має право на соціальне забезпечення

Стаття 27: Рівень життя

Батьки несуть відповідальність за надання дитині належних умов  життя,потрібних для її розвитку, навіть тоді,  коли  один  із  батьків  живе  поза межами країни проживання дитини.

Стаття 28: Освіта

Держава визнає право дитини на безплатну початкову освіту, доступність професійного навчання та дбає про зниження  кількості  учнів,  які  залишили школу.

Стаття 29: Мета навчання

Освіта повинна бути спрямована на  розвиток  дитини  та  її  талантів,підготовку до самостійного життя, виховання поваги до прав людини,  а  також до культурних та національних цінностей країни, в якій  дитина  проживає,  а також цінностей інших народів.

Стаття 30: Діти національних меншин та корінного населення

Дитина, яка належить до якоїсь національної меншини  чи  до  корінного населення, має право виховуватися у своїй культурі, а також  послуговуватися рідною мовою.

Стаття 31: Відпочинок і дозвілля

Дитина має право брати участь в іграх і розважальних заходах та  братии участь у культурному житті, займатися мистецтвом.

Стаття 32: Економічна експлуатація

Дитина має право на  захист  від  експлуатації  та  шкідливих  для  її здоров’я видів робіт.

Стаття 33: Наркотичні та психотропні речовини

Держава повинна захищати дитини від незаконного  вживання  наркотичних засобів  та  психотропних  речовин  і  не  допускати  використання  дітей  у виробництві таких речовин та торгівлі ними.

Стаття 34: Сексуальна експлуатація

Держава повинна захищати дитину від сексуальної експлуатації,  зокрема від  проституції  та  використання  дітей   у   виробництві   порнографічної продукції.

Стаття 35: Викрадення, торгівля та контрабанда

Держава  зобов’язана  не  допускати  викрадення  дітей,  торгівлі   чи контрабанди ними.

Стаття 36: Інші форми експлуатації

Держави зобов’язані захистити дітей від усіх форм експлуатації.

Стаття 37: Тортури, смертна кара, позбавлення свободи

Держава  має  обов’язок  піклуватися  про  дітей,  що  перебувають   в ув’язненні.

Стаття 38: Збройні конфлікти

Держава повинна забезпечити, щоб діти до  15  років  не  брали  прямої участі у воєнних діях. Держава не  повинна  призивати  на  військову  службу дітей до 15 років.

Стаття 39: Всиновлення

Держава повинна сприяти освіті, фізичному і психологічному відновленню та поверненню до повноцінного соціального життя дітей,  які  стали  жертвами експлуатації, катувань чи збройних конфліктів.

Стаття 40: Підліткова злочинність

Поводження   держави   з   підлітками,   які   порушили    кримінальне законодавство, повинно сприяти відновленню гідності дитини.

Стаття 41: Права дитини і інших документах

Ніщо в цій Конвенції не заперечує ті положення інших  документів,  які сприяють захистові дітей більшою мірою.

Стаття 42: Інформування про положення Конвенції

Держава зобов’язана ознайомити дорослих та дітей  з  положеннями  цієї Конвенції.

Стаття 43-54: Застосування

В цих статтях йде мова  про  обов’язок  Комітету  ООН  з  прав  дитини наглядати за втіленням у життя цієї Конвенції.